11 липня 2013 р.

Світлана Михальчук - свідчення

Я народилася в інтелігентній сім'ї. Моя мама працювала медсестрою хірургічного відділення Нововолинської міської центральної лікарні, тато – лікарем – стоматологом. В нас у сім'ї було троє дітей. У школі я вчилася на відмінно. Після 8 класу поступила на навчання у Володимир – Волинське педагогічне училище. Після закінчення педучилища стала працювати вчителем початкових класів у школі № 12 м.Нововолинська. Про Бога знала дуже мало і дуже рідко до Нього зверталася. Молитву «Отче наш» мене навчила ще в дитинстві бабуся і коли потрібно було мені щось від Бога – тоді я молилася цією молитвою. Коли я дивилася на віруючу молодь, то мені було їх дуже шкода, що вони не використовують косметики, не ходять на дискотеки і т.д. Я думала: «Які вони нещасні! Позбавлені всякого задоволення в цьому світі!», а в молоді роки так цього всього хочеться!
          Оскільки я працювала вчителем початкових класів, то я багато читала різноманітної  літератури на різну тематику, щоб було що дітям цікаве розказати. Цікавилася  і НЛО, і різними релігіями, і гаданням, і потойбічним світом. Одне питання мені не давало спокою, переконливої відповіді на яке я не знаходила в жодній літературі. Це було питання:»А що після смерті? Чи є далі якесь існування? Чи смерть – це вже кінець?»
          І ось одного разу я випадково побачила передачу по телевізору, де люди розказували як вони були у клінічній смерті і що вони переживали. Багато хто з них просили у Бога показати їм, що після смерті, і вони переживали у клінічній смерті дивні переживання: хтось бачив яскраве світло, хтось – рай, але Бог сказав їм, що ще треба вернутися на землю. І після цієї передачі я теж собі подумала: запитаю і я в Бога, хай і мені скаже, якщо Він є. Про це не знав ніхто. Це були мої думки. І десь через декілька днів мені приснився сон (Біблія каже, що Бог може говорити через сни до людей (Йова 33:14-16)). І я знала, що це Бог говорив до мене через цей сон – що є життя після смерті – рай або пекло. Звичайно, кожна людина хоче потрапити в рай і я розуміла, що для цього потрібно налагодити свої відносини з Богом. Я пішла у церкву каятися, бо розуміла, що грішна, але, на жаль, священник у цій церкві просто проводив обряд покаяння і я прийшла додому втомлена і розчарована, бо хотіла покаятися по-справжньому, щоб відчути, що я прощена, щоб легко стало на душі. Через декілька днів після цього однієї ночі я прокинулася і не могла спати. У мене було таке відчуття, що моя душа зараз покине тіло, і мені стало дуже страшно. Я не хотіла помирати і ще мені було страшно помирати, бо я знала, що піду в пекло, бо не примирилася з Богом. Я тоді відчула великий жах і зрозуміла, як страшно помирати тим людям, які живуть без Бога і раптово помирають. Вони не мають тоді часу покаятися і йдуть у страшну вічність. Я тоді впала на коліна і  почала  каятись  перед Богом у всіх своїх гріхах і молитися так,  як говорило  мені моє серце. І після
цього я відчула, як стало дуже легко на душі, як ніби тебе дійсно хтось обмив і ти став чистим – чистим  і серцем своїм  я відчула, як великий Бог схилився наді мною і слухав все, що я Йому говорила. Це перший раз у житті я переживала такі відчуття. Біблія називає це «народженням згори» (Івана 3:3-5) і Біблія каже, що Бога можна знайти і відчути (Дії 17:27). Великий неземний мир наповнив моє серце. Я відчула себе такою рідною для Бога (Біблія каже, що ми стаємо Його дітьми) і лягла спати. Але від тієї ночі я стала іншою людиною.  Хоч я  була вчителем і вчила діток моралі, але я бачила, що  не живу так, як вчу. Я вчила поважати батьків – але сама їх не поважала, я вчила не курити, не вживати алкоголю, не вживати нецензурних слів – а сама це все робила. Але після тієї ночі, коли я дійсно покаялася перед Богом, я побачила сама в собі великі переміни, Бог змінив мене. Коли я раніше  могла нагрубіянити своїй мамі, то тепер у мене було стільки лагідних слів для неї!  Куріння і інші великі гріхи одразу перехотілося робити. Мене почало цікавити інше життя, переді мною відкрився новий світ – це прагнення до світлого і чистого. Я стала зовсім іншою. Це помітила не тільки я сама, але й моя сім'я, мої друзі і колеги по роботі. Хоча спочатку мені було дуже соромно сказати, що я покаялася,  особливо на роботі. Диявол нашіптував мені: »Ти що! Це ж вся школа буде знати! Всі батьки, всі вчителі, всі діти!» І я собі вірила в душі тихенько і боялася привселюдно визнати Ісуса Господом. Але, коли читала Біблію, то дуже часто мій зір зупинявся на одному й тому ж місці в Біблії, де Ісус сказав:»Хто посоромиться Мене і слів Моїх, того і Син Людський посоромиться, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів» (Луки 9:26). Це слово проникало до глибини моєї душі, воно судило моє серце, бо я соромилася. І я сказала:»Господи! Поможи мені не соромитися, але визнати Тебе перед усіма людьми, визнати, що Ти – мій Господь!» І це сталося 29 травня 1996 року, коли я вийшла перед церквою і сказала, що хочу служити Ісусу Христу. З того часу і аж до сьогоднішнього дня в моє життя прийшли мир, радість, не боюся смерті, бо вірю в слова нашого Господа Ісуса Христа:«Істинно, істинно кажу вам: хто вірить у Мене, той має вічне життя»(Івана 6:47).
            Бог явив багато милості в моєму житті, був завжди зі мною в тяжкі хвилини, благословив мене хорошим чоловіком, не один раз рятував від смерті, посилав здоров'я і достаток у всьому. Віруючі люди – це найщасливіші люди на землі.
             Сьогодні Ісус Христос стукає в твоє серце і пропонує тобі щастя і вічне життя. Єдине, що потрібно залишити – це гріх. «Хто повірить і охреститься – той буде спасений; а хто не повірить – той засуджений буде» (Марка 16:16).

Світлана Михальчук, м.Нововолинськ


Чи знаєш ти, як Ісус страждав, які Він муки терпів?
Ганьбили як Сина Божого і як на хресті він висів?

Чи знаєш ти, як знущалися, плювали і били Його,
Вінок вдягли із терниною і піт заливав все чоло?

Чи знаєш ти, як вели Його на хрест, щоб розп’ясти Творця,
Знівечили і принизили, що аж не впізнати лиця…

Чи знаєш ти – кров лилася з ран, то краплі Святої крові,
Чи знаєш,як Він благав Отця: «Прости Ти їм, Отче, прости!»

Чи знаєш ти, як Ісус страждав, за кого віддав Він життя?
Пішов на хрест, Він за нас всіх вмер, щоб вічно жили ти і я.
                 

*             *              *

В этом мире трудно жить без Друга,
Без Него ты в мире пропадешь.
Если сбился ты с пути – дороги
И нигде покоя не найдешь.

Приходи к Иисусу – Он поможет,
Из – под власти тьмы освободит,
И укажет верную дорогу,
И от всех болезней исцелит.

Он любовию Своей окружит,
И поднимет, если упадешь.
Он тебя с рожденья еще любит,
Счастье и спасенье в Нем найдешь. 

Нежно так тебя Христос зовет,
Поспеши к Нему - тебя Он ждет.
О, приди к Нему скорее,
Сердца дверь открой смелее,
Чтобы быть с Иисусом навсегда

Світлана Михальчук